Біографія Петра Олексійовича Порошенка

П’ятий президент України, прийшовший до влади під час неоднозначних подій в Україні. Багато критиків кажуть про те, що він по суті є прагматиком і успішним бізнесменом, який вміє домогтися поставленої мети.

Дитинство і юність

Петро народився в 1965 році 26 вересня в містечку Болград, розташованого в Одеській області недалеко від кордону з Молдовою. До війни цей район був частиною Румунії.

Батько Петра Порошенка в той час працював начальником управління сільгосптехніки, мати — головбухом.

Петро був наймолодшим в сім’ї — Михайло, його старший брат, помер в 1997 році при нез’ясованих  обставинах.

У ЗМІ неодноразово з’являлися дані про те, що справжнє прізвище майбутнього глави української держави — Вальцман. Така інформація відразу стала основою для появи чуток щодо національності українського лідера.

Майбутній президент навчався в школі добре і з малих років виявляв інтерес до іноземних мов — французьку він почав вивчати вже в першому класі. Коли Петру було 9 років, його сім’я переїхала жити в Молдову (м. Бендери). Після закінчення середньої школи, Петро Олексійович вирушив до Москви в надії  вступити в МГІМО, але конкурс був дуже великий, тому довелося вчитися в Києві за спеціальністю “міжнародна економіка”. На третьому курсі Петра Порошенко призвали в армію — служба проходила в Актюбінську. Після демобілізації молодий чоловік знову продовжив навчання в Київському ВНЗ, а по її закінченню отримав червоний диплом.

Бізнес

Бізнесом Порошенко почав займатися ще тоді, коли був студентом. Їм було створено підприємство “Центр-сервіс”, яке займалося укладенням та оплатою контрактів. Майбутній президент отримував 1,5% від суми угоди. Так на отримані гроші Петро Олексійович придбав автомобіль “Волга” і разом з однокласником  Сергієм Зайцевим почав постачання дефіцитних товарів в СРСР — в тому числі продавав вітчизняним кондитерським фабрикам какао-боби з Бельгії та Голандії.

Після того, як розпався СРСР, напрацьований досвід і грошові кошти дозволили Петру Порошенко контролювати кілька кондитерських фабрик, які потім стали основою його найбільшого концерну “Рошен”. Успіх в кондитерському бізнесі принесла Порошенко цілий статок й прізвисько — Шоколадний Король.

Паралельно з фабрикою “Рошен”, у власність Петра Олексійовича входили завод скловиробів, кілька виробництв — автобусних та автомобільних, підприємства по виробництву крохмалю, страхова компанія “Країна”, верф “Ленінська кузня”, 2 спортивно-оздоровчі комплекси. Також олігархові належать: П’ятий канал, компанія KP Media, радіостанція “Наше радіо”, “Next”, “Твоє радіо”, “Ретро FM”, видання “Кореспондент”.

З 1993 по 1998 роки Петро Олексійович був гендиректором сімейної компанії “Укрпромінвест”.

У 2006 році було створено багатогалузевий холдинг “Прайм Ессетс Кепітал”. За інформацією журналу Forbes, у 2014 році президент України зі статком у $ 1,3 млрд. Посів 6-у позицію серед найбагатших громадян країни. Однак вже через рік ця цифра зменшилася до $ 750 млн.

Незабаром стало відомо, що бізнес президента не проданий, а «прихований» на території Російської  Федерації, попри те, що про Росію Петро Олексійович неодноразово відгукувався як про «агресора».

Українське суспільство було обурене тим, що в Росії як і раніше працює фабрика «Рошен». У Липецьку кондитерське підприємство успішно функціонує, всупереч заявам й обіцянкам українського лідера закрити даний концерн.

Президент РФ Володимир Путін неодноразово заявляв, що вітає роботу цієї компанії на російській території, оскільки підприємство справно платить податки в казну Росії.

Політика

У 1998 році збулася студентська мрія Петра Олексійовича — він потрапив в політику, ставши депутатом Верховної ради в складі “Соціал-демократичної партії України”. Через 2 роки, він залишив її ряди на тлі конфлікту з Віктором Медведчуком і Георгієм Суркісом й створив власну фракцію “Солідарність”, яка згодом стала “Партією солідарності України”.

Після об’єднання 5 політичних організацій у 2000 році, була створена нова партія — “Трудова солідарність України”, в якій Порошенко став одним зі співголів. Через рік вона була перейменована в “Партію регіонів”, яку очолив екс-прем’єр України Микола Азаров.

У 2001 році Петро Олексійович вийшов з “Партії регіонів” і очолив передвиборчу кампанію Віктора Ющенка. Однак після обрання Ющенка президентом України, Порошенко отримав посаду РНБО, а Юлія Тимошенко зайняла пост прем’єр-міністра.

У 2005 році вибухнув гучний скандал, пов’язаний з множинними звинуваченнями оточення Ющенка в корупції й Петро Олексійович був відправлений у відставку.

У 2009 році Порошенко знову увійшов до складу українського РНБО в якості міністра закордонних справ. Через рік, після перемоги на президентських виборах лідера “Партії регіонів” Віктора Януковича, Петро Олексійович знову був відправлений у відставку, а його місце в уряді зайняв Костянтин Грищенко.

У 2013 Петро Олексійович спонсорував євромайдан дровами, водою та їжею. Але не тримався на перших позиціях поряд з Віталієм Кличком, Арсенієм Яценюком і Олегом Тягнибоком, що і допомогло йому згодом дістатися до вершини влади.

Президент України

Під час подій, пов’язаних з Евромайданом, Петро Порошенко завоював народне визнання і це допомогло йому перемогти на виборах 2014 року. Уже в 1-му турі президентських перегонів українці віддали йому      < 50% голосів.

На інавгурації 7 червня 2014 року, Порошенко заявив, що його метою є: збереження єдності країни та повернення Криму до складу України. Крім того, Порошенко пообіцяв забезпечити українців безвізовим режимом в Європу і дав надію на те, що Україна увійде до складу ЄС.

Однак з перших днів президентства Порошенко, більшість українців змінили свою думку, через що він  втратив союзників.

Через місяць після заняття посту президента, Порошенко посилає на південний схід України армію, щоб таким чином подолати протести населення Луганської та Донецької областей. В результаті військового конфлікту на Донбасі, за даними ОБСЄ, загинуло понад 6 тис. Мирного населення та десятки тисяч силовиків.

Незалежно від настільки трагічних результатів військового конфлікту, Петро Порошенко продовжує робити спроби силою повернуть Донбас.

Під час правління Петра Олексійовича проводилися переговори в «нормандському форматі», але, на жаль, конкретного результату не було. Бойові дії тривали, а суспільство звинуватило главу України в зацікавленості отримання додаткових дивідендів і економічної вигоди через війну.

Західні ЗМІ не раз інформували про те, що влада США не бажають зберігати такий стан справ. У лютому 2017 пройшла зустріч Порошенка з Дональдом Трампом, президентом США, на якій сторони обговорили шляхи вирішення військового конфлікту в Донбасі. У 2016 році європейські політики неодноразово заявляли про необхідність переглянути концепцію і підхід до рішень, які допоможуть зупинити бойові дії на сході України.

У підсумку, президент Порошенко не виконав жодної зі своїх обіцянок, при сходженні на пост президента України. І саме на нього ліг тягар відповідальності за загибель українських громадян і економічну катастрофу в країні.

Особисте життя

В студентські роки Петро Олексійович познайомився з Мариною Переведенцевою, дочкою заступника міністра охорони здоров’я УРСР. Його обраниця, яка стала його дружиною, за фахом лікар-кардіолог, зараз глава благодійного фонду Петра Порошенка.

У сім’ї 5-го президента України народилися 4-ро дітей: сини Олексій та Михайло і дочки-близнюки  Олександра та Євгенія.

У 2014 році у старший син Марини і Петра Порошенка подарував їм онуків — Петра і Єлизавету.

Петро Порошенко отримав популярність і як глава держави, який не стежить за охайністю гардероба. Він був неодноразово помічений на важливих зустрічах в пом’ятих костюмах. Часом піджаки й брюки на Петра Олексійовича, що володіє великою фігурою (при зрості 180 см його вага досягає 93 см) виглядали зовсім мішкувато. Фото неакуратно одягненого глави України нерідко потрапляли в міжнародні ЗМІ й на сторінки «Інстаграма». Сам Порошенко неодноразово підкреслював, що віддає перевагу одягу марки Louis Vuitton, а еталоном смаку для себе вважає стиль французького президента Еммануеля Макрона.

Петро Порошенко зараз

Навесні 2018 року відбулося офіційне звернення президента України до Вселенського патріарха Варфоломія I з проханням про надання автокефалії православної церкви в Україні. Петро Олексійович приймав це рішення не один, а разом з ієрархами УПЦ КП. Константинополь дав позитивну відповідь чолі України, і незабаром була запущена процедура надання томосу.

Про цю подію Порошенко поінформував своїх передплатників в «Фейсбуці» і «Твіттері». У світлі  антиросійської риторики Петро Олексійович назвав цю процедуру «торжеством православ’я» і «актом глибокого відновлення історичної справедливості». Грамота про незалежність Української православної церкви була вручена митрополиту Епіфанію 6 січня 2019 року.

Навесні 2018-го діями Петра Порошенка була спровокована напружена ситуація в акваторії Азовського моря. Українською стороною було затримано моряки російського судна «Норд» під приводом порушення українських правил перетину кордону.

У свою чергу російська сторона почала більш упереджений огляд українських кораблів. У листопаді  ситуація погіршилася після арешту трьох судів, що належать військово-морській службі України. Після інциденту Порошенко назвав дії Москви агресією і тимчасово ввів військовий стан в областях, що межують з Азовським морем.

Головною подією 2019 року в політичному житті країни стали чергові вибори на пост президента. В кінці січня Петро Порошенко зареєстрував свою кандидатуру в списку претендентів на крісло глави держави.

Його основними суперниками стали Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», самовисуванець Юрій Бойко, представник «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко і кандидат від партії «Слуга народу» Володимир Зеленський. Остання фігура — популярний в Україні та Росії комедійний актор і продюсер — спочатку не розглядалася в якості конкурента. Але незабаром Зеленський сенсаційно вибився в лідери  передвиборчих перегонів.

У своїй програмі Порошенко зробив ставку на подальше зближення з Європейським союзом і подачу заяви на вступ до ЄС до 2024 року. Оскільки у внутрішній політиці Петро Олексійович фактично зазнав фіаско, він використовував важелі впливу на електорат, який підтримує автокефалію Української церкви.

Проте після проведення 1-го туру голосування стало відомо, що лідерами стали Володимир Зеленський і Петро Порошенко, причому перший претендент обігнав по голосам чинного президента майже у 2 рази (30,24% проти 15,95% голосів). Другий тур був призначений на 21 квітня 2019 року.

Під час передвиборчих зустрічей з виборцями президент підкреслював, що буде згоден з будь-яким вибором народу і в разі своєї поразки залишиться в політиці. Він планує разом зі своїми однопартійцями з «Солідарності» зайняти місце в парламенті, де буде висловлювати думку опозиції.

19 квітня, напередодні вирішального туру, відбулися дебати Порошенко і Зеленського на арені національного СК «Олімпійський». Перед проведенням зустрічі з ініціативи Володимира Олександровича обидва кандидати здали тести на наявність заборонених речовин в крові кожного. У Росії дебати українських кандидатів у президенти транслювалися в ефірі радіо «Комсомольська правда», відеоверсія їх виступу була показана на телеканалі «Росія 24» і сайті RT.

За даними Еxit poll, переможцем 2-го туру виборів став Володимир Зеленський, набравши 72-73% голосів проти 25-26% Петра Порошенка. В останні дні, до офіційної інавгурації нового глави держави, Петро Олексійович підписав закон про використання української мови як державної.